• Зміст
  • Уривок
  • Малюнки
  • Герої
  • Прототип
  • Оффіційно

Уривок з книги


Прийняти рішення щодо придбання тієї чи іншої книжки набагато легше, якщо є можливість хоча б трішечки попередньо ознайомитись з її текстом. Саме це ми робимо в книгарнях або в добрих друзів, гортаючи сторінки нових для нас книжок. Щоб наші шановні читачі, не жалілись, борони Боже, на купівлю невідомого кота в мішку, нижче подається показовий уривок з книжки «Подорож Пройдисвіта». Сподіваємося, що прочитаного вистачить для правильного вибору на користь нашої казки.

«……Зненацька на Озеро впала велетенська тінь і здійнявся несамовитий вітер. Жаби, які сиділи на величезних листках латаття, покотились сторчма головою, а інші безтямно кинулись врозтіч хто куди. Довкола все спустіло, а самотня, всіма забута Жаберина безпорадно вовтузилась на своєму троні і хрипло кричала в пустоту: «Кваможіть!»

За кілька секунд, справа і зліва від човна із закляклими від несподіванки мандрівниками, із страхітливим гуркотом шубовснуло у воду два здоровенні стовпи. «Пройдисвіт» шалено захитало на хвилі, а його екіпаж вперемішку зі стільцями посипався на дно всюдихода. Скочивши на ноги, перелякані друзі побачили перед собою багатоповерховий живий будинок на двох величезних колонах.

Насправді це був звичайний журавель, який прилетів у Жабію поласувати свіженькою жаб’ятинкою. Помітивши розкішну та безпорадну Жаберину Велику, він задоволено клацнув жахливим дзьобом і хвацько схопив її за задню ногу. За мить він швиргонув нещасну Жаберину високо вгору і широко розкрив рота, щоб вона впала йому прямісінько в горлянку. У відчаї Васька і Боба закрили лапами очі, щоб не бачити, як вперше і в останнє літає Жаберина...

Проте Сашко швидко отямився від несподіванки і дуже вчасно вистрілив прямо під ногу журавлю. Вибух снаряду здійняв приголомшливий стовп води, який з ніг до голови обілляв жабоїда. Той від несподіванки перелякано смикнувся у бік. Жаберина бовтнулась у воду, щасливо оминувши кровожерливо розчепірений дзьоб і видерши кілька пір’їн перекошеним від страху ротом. За хвильку вона по саме нікуди занурилась у мул на дні.

Сашко зробив ще кілька пострілів, чим остаточно шокував журавля. Авжеж, той ще ніколи не бачив звичайного стріляючого всюдихода. Птах тепер ображено клацнув дзьобом, змахнув крилами і швиденько забрався геть від цього дивного та небезпечного місця.

Боба і Васька наважились відкрити очі.

– Бідна жабка! – заскиглив Васька. – Не встигла нам допомогти. Хай би вже перед цим і пожувала нас трішечки. То й що, ми не горді.

Цієї миті Жаберина Велика випірнула з води, заліплена мулом та з пір’ям у роті.

– Ти диви! – ошелешено прошепотів Боба. – Такого журавля загризла!.....»